Шёл дед лесом, а за ним бежала собачка, и потерял дед рукавичку.
Вот бежит мышка, залезла в рукавичку:
— Тут я буду жить!
Вот лягушка скачет и спрашивает:
— Кто, кто в этой рукавичке живёт?
— Мышка-скреботушка. А ты кто?
— Лягушка-квакушка. Пусти и меня!
— Иди!
Стало их уже двое. Вот бежит ещё зайчик, подбежал к рукавичке и спрашивает:
— Кто, кто в этой рукавичке живёт?
— Мышка-скреботушка, лягушка-квакушка. А ты кто?
— А я зайчик-побегайчик. Пустите и меня!
— Да иди!
Стало их уже трое. Вот бежит лисичка и спрашивает:
— Кто, кто в этой рукавичке живёт?
— Мышка-скреботушка, лягушка-квакушка, зайчик-побегайчик. А ты кто?
— А я лисичка-сестричка. Пустите и меня!
— Да иди!
А тут волчик бредёт и тоже спрашивает:
— Кто, кто в этой рукавичке живёт?
— Мышка-скреботушка, лягушка-квакушка, зайчик-побегайчик, лисичка-сестричка. А ты кто?
— А я волчик-братик.
— Да уж иди!
Влез и он — уже их пятеро. Бежит кабан:
— Хро-хро-хро! Кто в этой рукавичке живёт?
— Мышка-скреботушка, лягушка-квакушка, зайчик-побегайчик, лисичка-сестричка, волчик-братик. А ты кто?
— Хро-хро-хро! А я кабан-клыкан. Пустите и меня!
— Вот горе! Кто не набредёт, все в рукавичку! Как же ты сюда влезешь?
— Да уж влезу, — пустите!
— Что поделаешь, — иди!
Влез и он. Уже их шестеро, и так им тесно! А тут трещат кусты, вылезает медведь и тоже к рукавичке:
— Кто, кто в этой рукавичке живёт?
— Мышка-скреботушка, лягушка-квакушка, зайчик-побегайчик, лисичка-сестричка, волчик-братик и кабан-клыкан. А ты кто?
— Как вас много! А я медведь-набредь. Пустите и меня!
— Куда мы тебя пустим, когда и так тесно?
— Да как-нибудь поместимся.
— Иди, только с краешку!
Влез медведь — семеро стало. Да так же им тесно, что рукавичка вот-вот разорвётся.
Как вдруг дед спохватился — нет рукавички! Он тогда назад — искать её, а собачка впереди бежала. Бежала, бежала, видит — лежит рукавичка и шевелится. Собачка тогда: «Гав-гав-гав!» Звери испугались, как выскочат из рукавички, — да все и разбежались по лесу. Пришёл дед и забрал свою рукавичку.
Сказка Рукавичка на украинском яыке
Рукавичка
Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку. От біжить мишка, улізла в ту рукавичку та й каже: — Тут я буду жити! Коли це жабка плигає та й питає: — А хто-хто в цій рукавичці? — Мишка-шкряботушка. А ти хто? — Жабка-скрекотушка. Пусти й мене! От уже їх двоє. Коли біжить зайчик. Прибіг до рукавички та й питає: — А хто-хто в цій рукавичці? — Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка. А ти хто? — А я зайчик-побігайчик. Пустіть і мене! — Іди! От уже їх троє. Коли це біжить лисичка — та до рукавички: — А хто-хто в цій рукавичці живе? — Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка та зайчик-побігайчик. А ти хто? — Та я лисичка-сестричка. Пустіть і мене! — Та йди! Ото вже їх четверо сидить. Аж суне вовчик — та й собі до рукавички, питається: — А хто-хто в цій рукавичці живе? — Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик та лисичка-сестричка. А ти хто? — Та я вовчик-братик. Пустіть і мене! — Та вже йди! Уліз і той. Уже їх п'ятеро. Де не взявся — біжить кабан. — Хро-хро-хро! А хто-хто в цій рукавичці живе? — Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка та вовчик-братик. А ти хто? — Хро-хро-хро! А я кабан-іклан. Пустіть і мене! — Оце лихо! Хто не набреде — та все в рукавичку! Куди ж ти тут улізеш? — Та вже влізу,— пустіть! — Та що вже з тобою робити,— йди! Уліз і той. Уже їх шестеро, уже так їм тісно, що й нікуди. Коли це тріщать кущі, вилазить ведмідь — та й собі до рукавички, реве й питається: — А хто-хто в цій рукавичці живе? — Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик та кабан-іклан. А ти хто? — Гу-гу-гу! Як вас багато! А я ведмідь-набрідь. Пустіть і мене! — Куди ми тебе пустимо, коли й так тісно? — Та якось будемо. — Та вже йди, тільки скраєчку! Уліз і ведмідь, — семеро стало. Та так вже тісно, що рукавичка ось-ось розірветься. Коли це дід оглядівся,— нема рукавички. Він тоді назад — шукати її, а собачка попереду побігла. Бігла-бігла, бачить — лежить рукавичка і ворушиться. Собачка тоді: «Гав-гав-гав!» Вони як злякаються, як вирвуться з рукавички,— так усі й порозбігалися лісом. Прийшов дід та й забрав рукавичку.
